19.12.2018 12:39

Легендарні та щасливі: історії житомирских спортсменок-матусь

Життя професійних спортсменок - суцільні збори, тренування, відрядження та змагання. Через щільний і напружений графік їм постійно доводиться жертвувати особистим життям та сім’єю.

Але досвід лідерок житомирського спорту доводить, що навіть вагітність та материнство не заважають кар’єрі. Навіть навпаки - надихають на нові звершення.

Як бути щасливими матусями і при цьому лишитися такими ж успішними спортсменками і продовжувати підкорювати українські та світові п'єдестали "Спортивному Житомиру" розповіли зіркові Юлія Єлістратова, Марія Шаталова, Марина Чорна (Ячнік), Дар’я Самчик та Віра Макресова.

Юлія Єлістратова на сьогодні є найвідомішою та найуспішнішою триатлеткою не лише Житомира, а й всієї України. Її добре знають в Європі та світі. Юля - майстер спорту України міжнародного класу, багаторазова переможниця українських та міжнародних змагань, триразова учасниця Олімпійських ігор.

- Звичайно, я не могла з точністю передбачити як поведе себе мій організм під час вагітності і після народження дитини, але страху не було! У триатлоні, як і в інших видах спорту, є безліч прикладів успішного повернення в спорт молодих мам. До того ж я продовжувала тренуватися протягом всієї вагітності. Відносно легкі і регулярні аеробні заняття підтримували мене в формі і сприятливо впливали на здоров'я мене і малюка.

Через 2 тижні після пологів я вже приступила до тренувань. Починала займатися дуже плавно, в задоволення, поступово збільшуючи обсяги та інтенсивність. Менш ніж через 2 місяці я виступила на перших змаганнях в Україні, а через 3 на міжнародних. Спочатку було непросто, але виконана робота не пройшла даремно. Уже через декілька місяців я змогла повноцінно тренуватися і виступати, а через рік почала показувати одні з кращих на поточний момент результатів в кар'єрі.

Я щаслива людина, тому що живу в улюбленій і люблячій сім'ї, і при цьому маю можливість займатися улюбленою справою - триатлоном. З появою Артема у мене стало ще менше вільного часу. Тепер частково замість відпочинку між тренуваннями, я більш охоче приділяю увагу родині. Мені дуже допомагають чоловік, мама і близькі, завдяки чому я продовжую займатися професійно триатлоном. Впевнена, що сім'я і кар'єра тісно взаємопов'язані і мають найбільш позитивний вплив один на одного! Сім'я надихає мене на нові досягнення. А спорт допомагає мені розвиватися, і сподіваюся, таким чином я приношу більший внесок в сім'ю і суспільство.

 

Марія Шаталова - українська легкоатлетка, що спеціалізується на бігові з перешкодами, учасниця Олімпійських ігор 2016 року. Представляла Житомирщину на всеукраїнських та світових змаганнях.

- Материнство мене багато чому навчило і найголовніше, змусило переглянути основні цінності в житті! Тепер для мене сім'я в пріоритеті, а спорт відступив на другий план! Але все-таки я планую повернутися, хоча б спробувати, бо дуже вже хочеться побувати на Олімпійських Іграх-2020 у Токіо)

Зараз дитині 4 місяці. Я вже потихеньку тренуюся, але дуже м'яко, щоб до весни приступити до більш серйозних тренувань.

 

Марина Чорна (Ячнік) - житомирська легкоатлетка, переможниця та призерка всеукраїнських та міжнародних змагань.

Страха не було, тому що знала точно, що повернуся до спорту і покажу ще кращі результати, ніж до народження донечки. Але було дуже тревожно, коли думала скільки часу піде на відновлення, адже організм по різному реагує на навантаження.

Тренуватися почала, коли Василинці було 2 місяці. Спочатку тренування були в гідропарку, було дуже важко майже кожного дня переборювати себе ходити, на тренування. Були моменти, коли опускалися руки. Тому, що маленька дитина - це все ж таки недосипання, недоїдання. В ці моменти особливо потрібна підтримка, якою я не була обділена - сім'я, тренери вірили в мене, підтримували. Вже через півроку тренувань я виступала на своєму першому чемпіонаті України, а через рік влітку почала показувати свої найкращі результати. На це пішло немало сил, але це того варто.

В сім'ї мене розуміють. Чоловік навпаки мотивує мене, він мене розуміє як ніхто інший, тому що теж займався легкою атлетикою, яка нас і звела. Спочатку було важко поєднати сім' ю, тренування, університет, але згодом звикаєш і нібито нічого незвичного. Дитинка вже ходить до садочку, часто ходить зі мною на тренування. Я скажу так: якщо захотіти і вірити в це, можна досягти будь чого. Спорт для мене дуже важливий в житті, я не можу навіть собі уявити, щоб би було, якби я не займалася після пологів.

 

Дар’я Самчик - гордість Житомирщини, яка стала першою в історії представницею України, яка завоювала золоту медаль чемпіонату світу зі змішаних єдиноборств ММА. Окрім цього, спортсменка є володаркою Кубка Європи та України і дворазовою чемпіонкою України.

Я коли вагітна була, хвилювалася, що не зможу ходити на тренування - сім’я, дитина на першому місці, я розуміла це. Але мені підказали, що якщо щаслива мама – щаслива і дитина. Тому, коли я ходила така собі сумненька, це все відігравалося на дитині. І я вирішила, що буду повертатися на тренування.

- Коли малому було місяців шість, ми уже займалися вдома – якісь комплекси, прес. Бо після пологів двадцять кілограм набрала, була таким «кабанчиком» – 72 кг. Потім до 65 кг скинула, але все рівно була величезна. Дівчата допомагали, я пішла на танці. Трошки хіп-хопу, трошки тверку, чисто для себе ми займалися. А потім, з грудня, я уже повернулася таким «слоником» на тренування. Але просто кожен день працюєш - фізичні вправи, прес, віджимання. Я не скажу, що мені було дуже важко фізично. Більш важко було з моральної точки зору. 

Коли я їду на збори і мене немає вдома по два тижні, то за дитиною дивиться чоловік, допомагає бабуся, прабабуся.

Потім повертаюсь додому. Син з нами в залі, фактично, живе. Чоловік проводить через стіну крос-фіт, у мене тренування, а малий туди-сюди бігає, може посидіти на ресепшені, подивитися мультики, спитати, хто там прийшов, повідповідати.

Чоловік вважає, що ММА - це не жіночий вид спорту, що жінкам взагалі варто заборонити бої. Але при цьому він мені допомагає і є моїм тренером з кросфіту та дієтологом.

 

Віра Макресова  - відома як “Житомирська піранья”, майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу та майстер спорту України міжнародного класу з боксу. Багаторазова чемпіонка України, Європи та світу.

- Я зі своїм чоловіком - В’ячеславом Гопанчуком - уже разом 12 років. Одружилися, виступала на змаганнях. Дитинка з’явилася не одразу, тому що були ще не закінчені мрії, були цілі поставлені  - виграти чемпіонати світу, Європи, звання здобути “Майстра спорту”. Це були мрії, які хотілося завершити. Бо дитинку хотіли, звичайно, завжди. Але у нас були такі цілі, що от ми виконаємо ці нормативи і тоді вже будемо розширювати свою сім’ю. І так сталося, що тільки через 10 років вийшло завершити все. Тепер з’явився хлопчик. Я його привчаю трошки до занять спортом. Зараз я треную в спортшколі “Авангард” діток-початківців. Сина я також вожу на тренування, долучаю до ігрових занять.

Взагалі поєднувати сім’ю і кар’єру можна, і я б змогла. Можна найняти няню, залучити бабусів-дідусів. Але я уже дуже багато років присвятила спорту, всі змагання, перемоги, поїздки - це все було в моємо житті. А от моменти дитинства мого сина минуть дуже швидко. Я хочу зараз насолодитися цим, бачити, як він росте. Хоча, звичайно, тягне, хочеться постояти в спарингах. Можливо, коли син підросте, то спробую свої сили на рингу, але у змаганнях вже не буду брати участі.

Юлія Оріховська, Спортивний Житомир