18.01.2018 15:37

Ігор Лонський: «Ми працюємо на результат для мешканців Бердичева і ми пишаємося, що ми є бердичівляни»

Наприкінці 2017 року надійшла приємна звістка з Києва. Завершилося голосування на визначення Найкращого тренера України з легкої атлетики у 2017 року. Приємною ця новина стала тому, що найкращим тренером України у 2017 році з легкої атлетики став бердичівлянин Ігор Лонський. Після отримання цієї приємної звістки Ріо-Бердичів поспілкувався з Ігорем Віталійовичем про підсумки успішного 2017 року, плани на 2018 рік, а також порозмовляли про Меморіал Віталія Лонського та дізналися, як тренер відпочиває разом зі своїми вихованцями.

- Як сприйняли звістку, що вас визнали кращим тренером з легкої атлетики у 2017 році?
- Був задовлений. Першими мене привітали мої учні, і я відразу подякував їм за те що, вони своїми виступами довели, що таке «Школа Лонського». Це наш спільний успіх., але і інші тренери були гідні цього звання.

- Який був для вас та ваших учнів 2017 рік?
- Ми не ставимо перед собою найвищі цілі. Ми просто працюємо і намагаємося. Коли виходять перемоги і призові місця на європейському і світовому рівні - це, звичайно ж, приємно. У цьому, вже 2018 році, будемо намагатися покращувати свої результати.

- Перемога Віктора Лонського на домашньому Меморіалі Віталія Лонського – це, напевно, щось особливе в минулому році?
- Меморіал батька - це пам'ять цій школі. Пам'ять про те, що ця школа була, є і, я впевнений, й надалі буде в Бердичеві. Що за багато років це не зупинилося, є продовження, учні, тренери і, що найголовніше, є результати. Ми працюємо на результат для мешканців Бердичева і ми пишаємося, що ми є бердичівлянами. Ні один учень нашої школи не пішов на кращі умови в інші міста, хоча було багато пропозицій.  Вони всі залишилися вірні своєму місту. Виступати в рідному місті - це особливий виступ. Виступ Віктора на Меморіалі 2017 року - це щось символічне, це, і внук, і я вже говорив, що це перший бердичівлянин, який виграв серед чоловіків. Тому що він тут постійно знаходиться і тут тренується, а не в іншому місті. Вигравав Юрій Кримаренко, але він готувався і тренувався в Києві. Моєму батькові та його учням неодноразово пропонували переїхати, але батько говорив, що якщо виграти з Києва, то це звичайне явище, а якщо виграєш з маленького міста - це вже незвичайна перемога.

- Які плани у вас та ваших учнів на Новий 2018 рік?
- Ми свої результати, звичайно ж, будемо намагатися покращувати. Звісно, хотілося б, щоб Меморіал батька проходив на більш високому рівні. Запрошувати більше спортсменів з інших країн для того, щоб надати цьому турніру ще більший статус та інтерес. Це вимагає іншого підходу, може є якась людина, яка хотіла би зайнятися цим, тому що поєднувати тренерську роботу на високому рівні і проводити ось такі заходи одній людині важко. Після минулого турніру ми говорили з державним тренером збірної України з легкої атлетики В'ячеславом Тертишником, міським головою нашого міста Василем Мазуром про необхідність робити дерев'яні настили, щоб приховати всі нерівності покриття, тому що важко на великих висотах розбігатися на нерівній поверхні. Ці дерев'яні настили - це буде крок, щоб зробити більш високий статус змагань. Це перший крок, який необхідно зробити. Умови для стрибків пмають бути ідеальними.

- Що можете розповісти про молоде покоління «Школи Лонського»?
- Молодь у нас є і ми дуже за них переживаємо, тому що школа - це коли на зміну повинні приходити інші та займати гідне місце в строю. Тому приділяємо їм увагу, у них вже є результати, але ще не такі високі, щоб про них щось серйозне говорити. Ми будемо намагатися працювати і підвищувати їх результат.

- Як проводите вільний час, час для відпочинку. Знаю, що у вас є улюблене хобі - рибалка? На риболовлю їздите разом зі своїми учнями?
- Це засіб для емоційної розрядки. Ми його використовуємо вже багато років, ще коли хлопці були маленькі. Я спочатку рибалив з човна на вудку, але коли у мене вже з'явилася група, то мені доводилося з ними знаходиться на березі та переключитися на спінінг. Але мені теж подобається, цікава рибалка. Ми перед стартами часто виїжджаємо. Також плавали на серфінгу, їздимо на кар'єр в Райках, щоб попірнати. А рибалка, звичайно ж, найцікавіша. Мене навчив риболовлі батько і він теж виїжджав зі своїми учнями на риболовлю.

Спортивний Житомир