05.01.2018 15:39

Гравець ВК “Полісся” Ульяна Котар: “З нашої команди ніхто не шкодує, що переїхав у Житомир”.

Гравець житомирського ВК “Полісся” Ульяна Котар у свої 17 уже встигла пограти за три різних міста України: рідний Кривий Ріг, Харків, у якому дівчина навчається, і Житомир. В останнє місто Ульяна переїхала зовсім недавно, щоб грати за місцевий волейбольний клуб “Полісся”, який був створений на базі харківської команди “Харків’янка”.

Окрім цього, юну спортсменку викликали на тренування молодіжної збірної України. Ульяна Котар розповіла про відповідальний підхід до цього запрошення, про кар'єру волейболістки, а також - про свої сумніви та неочікувані враження від переїзду в Житомир.

Коли і чому почала займатися волейболом?

Професійно почала займатися два роки назад. До цього я з дитинства займалася художньою гімнастикою і є кандидатом у майстри спорту. З волейболу у мене лише перший розряд. Волейболом почала займатися, бо у мене сім’я вся спортивна, мама тренер з волейболу і зі мною грала в команді у моєму рідному Кривому Розі.

Тобто мама була першим тренером з волейболу?

Так, мама була моїм першим тренером. Потім я перейшла до іншого тренера у Кривому Розі. А коли я переїхала у Харків, то влітку вже почала займатися у Казьмерчука Анатолія Петровича..

В яких змаганнях брали участь?

В минулому році я брала участь у Першій лізі, я грала за Харківське училище і Дитячу лігу я теж грала за них. А так то в основному по своєму місту змагання, турніри.

А як опинилися у молодіжній збірній України?

Мене запросив тренер. Я ще не грала за збірну, але сподіваюся, що ще все буде.

От зовсім скоро буду їхати на оглядове тренування.

У волейболі ви відносно нещодавно, але уже досягли хороших результатів. Однак чи доводилося переживати складнощі, коли хотілося опустити руки?

Ну руки не опускалися, але складнощі є. В якійсь мірі на це може впливати незіграність команди, через що можуть бути якісь помилки. Але руки ніколи  не опускаються, все в бойовому дусі.

Чому погодилися переїхати у Житомир і грати за місцеву команду. Чи були сумніви?

Так, сумніви були. Але ми розуміли, що у Житомирі цього хочуть, що там є люди, які будуть це просувати, яким це цікаво. А от у Харкові, на жаль, не було такої підтримки, яка зараз є у Житомирі. Мені здається, що з нашої команди ніхто не шкодує, що переїхав.

А як до переїзду віднеслися батьки, друзі, знайомі?

Це, звичайно, трохи шокувало всіх, що потрібно у Житомир переїхати. Але всі розуміли, що це буде для мене краще. Це великий крок для команди, завдяки чому можна буде кудись далі пробитися з волейболу. А я хочу з ним пов’язати своє життя.

Чи впливає волейбол - постійні тренування, змагання, переїзди - на особисте життя і навчання?

Про особисте життя у мене зараз особливо не йде мови, мені тільки 17. А от з навчанням я думала, що буде складно трохи. Тому що ми у Житомирі граємо, а навчаємося у Харкові. Поміж тренуваннями потрібно вчитися, до сесії готуватися. Але як виявилося, це не стало такою великою проблемою, все добре складається поки що.

Як прийняли у Житомирі, які були перші враження?

Коли ми приїхали у Житомир, нас поселили у хороші умови, ми навіть не очікували. Нас поселили у готель “Спортивний”, нам дуже там подобається. Ми зрозуміли відношення людей, які допомагають нашій команді. Нам дуже сподобалася презентація команди, перші ігри і те, як люди відносяться до нас.  Команда тільки сформувалася, а уже є люди, які цікавляться. Нам все це дуже приємно.

З вами поряд поселили футболістів із клубу “Полісся”. І ви навіть їздили з командою підтримати хлопців на одну з ігор в Коростень. Тобто ВК “Полісся” здружився з ФК “Полісся”?

Так, ми їздили підтримувати. Хлопці жили поряд. До гри ми не були знайомі, просто сказали, що вони грають. У нас якраз був вихідний, і вирішили поїхати підтримати. І після цього ми почали спілкуватися, здружилися.

А команда ваша між собою здружилася, зігралася вже?

Так, є дівчата, які, як і я, у цьому році лише прийшли. Ми всі з літа пройшли збори разом, потім у Харкові тренувалися. Тому в команді все так добре, всі один одного знають. Є ще дві дівчини з Житомира, дві з Коростеня, але всі уже подружилися.

Чого надалі хотілося б досягнути у волейболі?

Хочеться цією командою увійти у Вищу лігу, там уже побачимо за Суперлігу. І, звичайно, збірна. Це престижно, і це вже звання таке відповідальне, що ти представляєш свою країну. Я хоча і не виступала ще за збірну, але відповідальність уже відчуваю.

Коли їдете на тренування збірної, і коли розпочинаються тренування у ВК “Полісся”?

На тренування дівчата збираються 9 січня, але мене не буде, бо я якраз їду в збірну.

Юлія Оріховська, Спортивний Житомир