03.09.2018 10:26

Руслан Домарецький: Важливо, коли вмієш бачити перспективи, а потім на них працювати

Про шлях до перемоги, уроки життя Zhytomyr.Travel розповів Руслан Домарецький – майстер спорту України з рукопашного бою, голова Федерації змішаних єдиноборств ММА України в Житомирській області, тренер та відповідальний житомирянин.

«Вдача, в житті спасає вдача! Колись я закінчив автошляховий технікум. До речі, вчився сам, не дивлячись на те, що батько там викладав. Проте мені дуже хотілося мати вищу освіту, тому закінчив Академію менеджменту та бізнесу у Києві, факультет фізичного виховання і спорту ЖДУ. Ціна в Україні на освіту висока, гроші немаленькі платяться, а відповідні знання отримуються не завжди. Основні знання дає нам життя, і треба вчитись щоденно, весь час, у кожного, хто тебе оточує, з ким спілкуєшся. Іноді цього вистачає, щоб осягнути певні життєві тонкощі»

«Мене звичайно ж виховували, іноді добре «влітало» від батьків. Ми жили скромно, батьки багато працювали, але постійно була якась нестача грошей. Може, то такі часи були, не знаю. Мама працювала бухгалтеркою, тому багато грошей було тільки на папері, до того ж чужі (Сміється). Звичайно, мені хотілося більш яскравого життя. Коли у скрутні 80-90-ті роки з Польщі привозили речі, а чиїсь батьки були більш креативні й возили своїм дітям якісь жуйки – «дональди» чи «турбо», цукерочки, мені теж такого хотілося. Я чимсь обмінювався, щось шукав, бігав на якісь підробітки. Ну, всяке було, але не про все варто згадувати»

«ОСНОВНІ ЗНАННЯ ДАЄ НАМ ЖИТТЯ, І ТРЕБА ВЧИТИСЬ ЩОДЕННО, ВЕСЬ ЧАС, У КОЖНОГО, ХТО ТЕБЕ ОТОЧУЄ, З КИМ СПІЛКУЄШСЯ»

«Навчайтесь від життя отримувати подарунки! Хтось працює все життя, не отримуючи нічого, а хтось просто вміє скористатись зручним моментом. Важливо, коли вмієш бачити перспективи, а потім на них працювати»

«На жаль, сьогодні треба демонструвати силу. Не покажеш силу – не будуть поважати. Коли людина робить погані справи, зупинити її одними поясненнями чи психологічним впливом видається дуже важкою справою. Більше працює сила страху: коли людина боїться, то починає замислюватись: «А чи варто продовжувати робити погані речі?» Важливо тільки не перейти межу. Вдома мене цьому не навчали, цьому навчило життя»

«Весь час треба навчатись. Може саме тому я люблю історичні фільми. Особливо фільм «Гладіатор» з Раселом Кроу, можу його без кінця передивлятись. Та я всі історичні фільми люблю, тільки мало часу, щоб їх дивитись»

«Змішані єдиноборства – це такий вид спорту, що приходиться більшу частину свого заробітку інвестувати у розвиток та підготовку спортсменів! Усвідомлюю, що якщо я цього не робитиму, вони, як і всі, будуть шукати кращого. У спортивному середовищі мене багато хто питає: «А ви промоутер?» Було б класно, якби я співпрацював із промоутерськими компаніями. Коли ми возимо спортсменів виступати, вони дуже комфортно почуваються там, де під час змагань їх забезпечують всім необхідним: готель, помічники тощо. Нагорода за це –  дивовижні відчуття, коли ти виходиш з українським прапором, коли саме  наш спортсмен перемагає! Але це щоденна велика праця»

«ДИВОВИЖНІ ВІДЧУТТЯ, КОЛИ ТИ ВИХОДИШ З УКРАЇНСЬКИМ ПРАПОРОМ, КОЛИ САМЕ  НАШ СПОРТСМЕН ПЕРЕМАГАЄ!»

«Для тренувань треба набирати дітей з того віку, з якого вони починають виступати в нашому виді спорту, – з десяти років. Але я набираю дітлахів з шести, і займається з ними, тренує їх Даша Самчик (прим. ред. – тренерка, золота медалістка чемпіонату Європи по ММА 2017 року, багаторазова переможниця змагань в Україні і світі). В неї добре виходить, вона вміє не просто тренувати, а й гратися з ними, спілкуватись»

«Багато з тих, хто досить довго займався єдиноборствами, відходить зараз. Можливо тому, що безгрошів’я примушує людей витрачати час на пошуки чогось іншого, люди мусять шукати інші потоки. Це невідворотно»

«Я працюю зі спортсменами, готую хлопців за власною методикою. Слідкую за розвитком єдиноборств у світі, бачу перспективи. Я ввожу нові технології у тренування, і хлопці ростуть, перемагають, завойовують певні титули, чим я надзвичайно пишаюсь. Я гордий перемогами своїх учнів. Це суто моральне задоволення, від якого я просто кайфую. Радію, надихаюсь, думаю про їхні перемоги й мені за себе не соромно. А кошти… Я витрачаю на це великі суми, з мене навіть іноді мої близькі кепкують, але мені подобається те, чим я займаюсь»

«Я ціную в людях надійність. Надійність – це тоді, коли людина тримає дане нею слово. Раніше я намагався щось вияснити, комусь щось довести, а потім мав від того проблеми. Зараз просто припиняю спілкування. Я не ображаюся, просто я принциповий. Розумію, що свої правила нав’язувати іншим не варто, але їх озвучую. І якщо людина прагне спілкування, дружби, то варто дотримуватись цих принципів. Ще ціную скромність. Скромні люди небагато говорять, але добре роблять справи. І, як правило, вони не шукають піару, тільки чомусь таких людей мало»

«В мене є сім’я. Стосунки – річ важлива, і своя жінка має бути партнеркою. Ні, цього замало. Вона має бути більш, ніж партнерка, більш, ніж друг. Коли поруч надійна, близька людина, яка народила тобі дітей, вона стає для чоловіка всім. Для цього вона не має сидіти вдома. Добре, коли вона може працювати собі в задоволення або просто має можливість відволікатись від домашніх проблем. Жінка має відчувати поруч сильного чоловіка, який дбає про сім’ю. Така моя політика»

«Я люблю Житомир. Тут ростуть мої діти. Думки про від’їзд у мене були, але весь час мене стримують плани, перспективи та мої проекти. От і зараз я готую проект, який не дозволяє мені нікуди їхати. Якщо я тут цього робити не буду, цього ніхто інший не зробить. Просто так все залишити і поїхати я не можу»

«ГОТУЮ ЗАРАЗ ЗАЛ З НОВИМ ОБЛАДНАННЯМ. ЦЕ БУДЕ КРУТО!»

«Готую зараз зал з новим обладнанням. Це буде круто! Навіть молодим хлопцям буде круто позайматись у такому залі, якого в Житомирі досі не було. Все буде на високому рівні, як у Європі, де розвиваються єдиноборства»

«Хочеться, щоб влада турбувалась не тільки про ігрові види спорту, а й вкладала у розвиток інших. Про те позитивне, що вже є в Житомирі, люди мають знати, це треба показувати, популяризувати, щоб люди займались. Звичайно, у нас є певні можливості, але цього замало»

«Ентузіазм у певний момент заходить у глухий кут: або гроші закінчуються, або прагнення. Держава має стимулювати потенційних інвесторів, заохочувати їх працювати з спортивними клубами, школами. Тоді й заможним людям буде цікаво віддавати кошти на розвиток спорту, інвестори самі будуть обирати, кому допомогти. А одна людина, один бізнесмен не може виділяти кошти всім. Інвесторів треба мотивувати. За кордоном все працює на приватних грошах, але за підтримки держави. На жаль, до цього рівня культури нам ще далеко»

«Зміни треба починати з себе. Я своїх хлопців питаю: «Ти коли останній раз у під’їзді килимок трусив?» Вони про ЖЕКи згадують, кажуть, там для цього люди є, яким ми платимо. А до чого тут ЖЕК? Біля тебе ж бруд! Просто прибери після себе. І коли я до таких дрібниць привертаю увагу, люди кажуть: «А я прохожу кожного дня і не помічаю, а треба було б». Такі конкретні дрібні речі насправді важливі»

«Коли займаюсь спортом, відволікаюсь. Я рання пташка, о шостій вже навушники натягнув, костюм одяг і побіг. Навіть не побіг, потупотів, слухаючи якусь музику своєї молодості. І для цього особливих умов не треба: цілком підходить невеличка площадка біля дома і бажання»

«Я хочу не просто тренувати, а давати своїм вихованцям професію в руки, хочу, щоб вони ставали професійними спортсменами, були забезпечені роботою. Моя гордість – це Даша Самчик. Вона ретельно готується до змагань, а ми всі її підтримуємо. І друзі, і сім’я, навіть трирічний син, який з нею часто приходить на тренування. Я його питаю: «Макс, ну що, як тут?» А він відповідає: «Нічого нового, нічого нового». У нас мало дівчат таким видом спорту займається, от малий і каже, що нічого нового» (Сміється)

«Я ХОЧУ НЕ ПРОСТО ТРЕНУВАТИ, А ДАВАТИ СВОЇМ ВИХОВАНЦЯМ ПРОФЕСІЮ В РУКИ, ХОЧУ, ЩОБ ВОНИ СТАВАЛИ ПРОФЕСІЙНИМИ СПОРТСМЕНАМИ»

«Люблю ганяти на велосипеді. У нас є своя компанія, різні маршрути. Вам не передати ці відчуття. Це не просто велоподорожі, це відчуття дружби між абсолютно різним людьми!»

«За що я люблю Житомир? Це моє рідне місто, центр країни, де прекрасні краєвиди. До того ж наше місто має шалені перспективи!  Мені хочеться, щоб побільше коштів вкладалося у розвиток, щоб цінували людей, особливо тих, хто для міста щось робить. Хочеться, щоб такі люди відчували, що вони потрібні»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Катерина Кононюк

Спортивний Житомир